---

Весняний авітаміноз у дітей: як вберегтись?

Здоров’я наших дітей - це найбільша цінність. Ми повинні дбати про здоров’я дітей змалечку, пильнувати кожну дрібничку, саме тому проблеми формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей завжди актуальні для нас.

Весняний авітаміноз у дітей: як вберегтись?

Авітаміноз у дітей найчастіше помітний навесні. Це не дивно, адже за зиму організм витратив весь запас сил і корисних речовин.

Допомогти розпізнати авітаміноз у дітей Вам допоможуть серйозні симптоми, серед яких:

· - погіршення зору;

· - сухість шкіри, тріщини, свербіж, лущення;

· - захворювання слизових оболонок горла, рота, язика та губ;

· - проблеми із зубами та яснами;

· - порушення сну;

· - загострення хронічних захворювань;

· - зміна смакових уподобань.

Причини цих симптомів можуть бути різними. Розглянемо їх детальніше.

Найпоширенішою причиною є незбалансоване харчування.

Вітамінне меню взимку досить коротке, адже кількість доступних овочів і фруктів в цю пору року дуже обмежена. Тому наявний в організмі запас вітамінів, як правило, до весни витрачається, а кількість вітамінів, що надходять з продуктами харчування, критично недостатня.

Захворювання – ще одна причина авітамінозу.

Якщо взимку дитина часто хворіла, захисні сили її організму знижені, а вплив ліків, особливо антибіотиків, може порушити функцію всмоктування корисних речовин в кишківнику.

Врахуйте й те, що малеча росте та розвивається.

У зв’язку із цим фактом, дитячий організм, на відміну від дорослого, потребує підвищених норм вітамінів і мінеральних речовин.

Погана робота імунної системи.

Всі негативні речовини, які потрапляють в людський організм, блокуються саме імунною системою, для роботи якої потрібні постійні надходження вітамінів і мінералів.

Подолати авітаміноз можна легко, лише запам’ятайте декілька правил:

1. Дотримуйтесь збалансованого харчування

Організувати дитині правильне харчування - одна з найважливіших завдань у цей період.

2. Жодних надмірних навантажень

Розумові та фізичні навантаження не повинні бути надмірними. Дихайте більше свіжим повітрям та більше відпочивайте.

3. Пийте корисні напої

Заварюйте дитині настій шипшини, робіть відвари з заморожених ягід та не забудьте про компоти із сухофруктів.

4. Гарний настрій

Це важливий компонент позитивного мислення! Частіше влаштовуйте свята та насолоджуйтесь життям :)

ГРИП

Грип – дуже поширене респіраторне захворювання, причиною якого є віруси групи А і В. Найбільше поширення епідемії грипу взимку і ранньою весною. Вірус грипу атакує організм людини, поширюється через верхні і/або нижні дихальні шляхи.

Чим відрізняється грип від застуди?

Застуда і грип є інфекційними вірусними хворобами дихальних шляхів. Незважаючи на те, що їх симптоми дуже схожі, грип протікає у складніших формах.

Під час застуди може бути слабкість, але у разі захворювання на грип, ймовірно, у вас навіть не буде сил піднятися з ліжка. Симптомами застуди найчастіше є ангіна і чхання.

Симптомами застуди і грипу є кашель, головний біль і дискомфорт у грудях. Для застуди характерніші ангіна і чхання, а для грипу – висока температура тіла протягом декількох днів, біль у м’язах, втома і слабкість. Зазвичай ускладнення застуди відносно незначні, але серйозний випадок грипу може привести до такої небезпечної для життя хвороби, як пневмонія.

Як поширюється грип?

Вірус грипу поширюється від людини до людини повітряно-краплинним шляхом. Грип передається з крапельками в повітрі, що містять вірус грипу. Якщо торкнутися до заражених предметів, вірус грипу на шкірі заражає людину, коли вона торкається або протирає свої очі, ніс або рот. Саме тому часте миття рук – основний метод обмежити поширення грипу. Ознаки грипу починають розвиватися від одного до чотирьох днів після інфікування вірусом.

Кому рекомендована вакцинація проти грипу?

Щорічна вакцинація проти грипу рекомендована всім людям, які хочуть понизити вірогідність захворювання на грип. Особливо рекомендована вакцина проти грипу особам з високою вірогідністю розвитку ускладнень грипу, таких як пневмонія:

· людям, старшим за 50 років;

· дорослим і дітям, старшим за 6 місяців з хронічними захворюваннями серця або легенів, включаючи астму;

· дорослим і дітям, старшим за 6 місяців, із ослабленою імунною системою, діабетом або хронічною нирковою недостатністю;

· жінкам, які планують вагітність у період сезону грипу;

· дітям віком від 6 до 23 місяців;

· будь-якій людині, яка знаходиться в тісному контакті з ким-небудь з групи ризику.

Профілактика

гострих респіраторних захворювань у дітей

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) – це найпоширеніша група інфекційних захворювань людини. Вони характеризуються загальним інтоксикаційним синдромом і ураженням слизових оболонок дихальних шляхів. Збудниками цих захворювань є віруси та бактерії, що передаються переважно повітряно-крапельним шляхом.

Існують два шляхи передачі ГРВЗ: повітряно-крапельний та контактно-побутовий.

Повітряно-крапельний шлях – збудник (вірус) потрапляє до організму через повітря. Коли хвора людина чихає або кашляє, разом із часточками мокроти та краплинка слини у навколишнє середовище потрапляють віруси.

Контактно-побутовий шлях – вірус потрапляє до організму через контакт (рукостискання, поцілунок тощо) або предмети побуту (посуд, дитячі іграшки, ручки дверей та ін.).

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ

1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.

2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).

3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.

4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.

5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.

6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.

7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.

8. Уникайте поцілунків, обіймів , рукостискань тощо.

9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.

10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.

11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.

12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітамінізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).

13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням – викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.

14. При появі ускладнень захворювання на грип у вас чи вашої дитини не зволікайте. Організуйте госпіталізацію з метою отримання кваліфікованої допомоги медиків.

29.11.2019 на базі ІДНЗ№ 12 відбулось міське методичне об`єднання сестер медичних закладів дошкільної освіти міста Ізюм на тему: "Роль медичної сестри у дитячому харчуванні"

Що треба знати про гепатит А

Гепатит А – захворювання печінки, спричинене вірусом. На відміну від гепатитів В і С, гепатит А не провокує розвиток хронічної хвороби печінки і рідко закінчується смертю. За даними Всесвітньої організації здоров'я майже всі люди, уражені гепатитом А, повністю одужують і у них формується пожиттєвий імунітет до хвороби.

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ГЕПАТИТ А

Гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом. Тобто ви можете заразитись гепатитом А через продукти чи воду, забруднені фекаліями інфікованої людини.

В домашніх умовах гепатит А найчастіше передається через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для всіх членів сім'ї. Тому гепатит А часто називають хворобою брудних рук.

Вірус гепатиту А також може передаватись при тісному фізичному контакті з інфікованою людиною.

ГЕПАТИТ А : СИМПТОМИ

Симптоми гепатиту А можуть проявлятись як у легкій, так і у важкій формі. Найчастіше це:

· підвищена температура,

· слабкість,

· відсутність апетиту,

· діарея,

· блювота,

· неприємні відчуття в животі,

· сеча стає темнішою,

· пожовтіння шкіри і білків очей.

Варто зауважити, що при гепатиті А не завжди проявляються абсолютно усі симптоми, вказані вище. Наприклад, у інфікованої людини може бути абсолютно нормальна температура тіла чи звичний колір сечі.

Симптоми гепатиту А значно частіше проявляються у дорослих, аніж у дітей. Більше того, у дітей до 6 років дуже часто відсутні будь-які симптоми гепатиту А, а жовтуха розвивається лише у 10%.

У дорослих симптоми проявляються у більш складній формі, а жовтуха з’являється у 70% випадків. Важка форма хвороби і летальні наслідки найчастіше фіксуються у осіб, яким понад 65 років.

Іноді відбуваються рецидиви гепатиту А. Так, у людини, яка щойно одужала, знову з’являються симптоми хвороби. Проте після ще одного епізоду хвороби настає одужання.

Інкубаційний період гепатиту – 14–28 днів.

ГЕПАТИТ А:ХТО В ЗОНІРИЗИКУ

За даними ВООЗ, найчастіше гепатит А з’являється у дітей раннього віку. Однак захворіти може кожен. Основні фактори ризику – це погані санітарні умови, відсутність очищеної води, прийом рекреаційних препаратів, проживання з інфікованою людиною, сексуальні контакти з людиною, у якої гостра форма гепатиту А, поїздки в райони з високою епідемічністю.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕПАТИТУ А

Оскільки гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом, то перш за все вберегти від хвороби допоможе дотримання санітарних норм.

Профілактика гепатиту А включає:

1. правила особистої гігієни

Обов`язково мийте руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, а також після кожного відвідування туалету.

2. споживання кип’яченої води

Перед вживанням кип’ятіть воду впродовж 10 хвилин, а потім дайте їх відстоятися.

3. чисті фрукти і овочі

Ретельно мийте овочі та фрукти перед вживанням.

4. відмову від самолікування

Лише лікар може підтвердити діагноз гепатиту А і надати рекомендації щодо лікування.

На сьогоднішній день також існує вакцина, яка може надати додатковий захист від гепатиту А.

ЩО ТАКЕ РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА.

Ротавірусна інфекція - широко поширене висококонтагіозне інфекційне гостре кишкове захворювання. Це захворювання відоме під назвами шлунковий чи кишковий грип, ротавірусний гастроентерит, ротавірус. За результатами спостережень можна сказати, що ротавірус частіше виникає в холодну пору року, а також може носити епідемічний характер.

За статистикою найбільшу кількість хворих реєструють в період від листопада до квітня.
На ротавірусний гастроентерит хворіють люди всіх вікових груп, але переважно діти перших років життя і люди літнього віку.

Інкубаційний період ротавірусної інфекції триває від 15 год до 3 діб, але частіше не перевищує 48 год.
Захворювання розпочинається гостро: перші симптоми - це болі у животі (гострі, переймоподібні), блювота (до 3-4 разів на добу), нездужання, підвищення температури (до 38 С і вище). До описаних симптомів дуже швидко приєднується рясний водянистий пронос з різким запахом, без домішок слизу і крові. Часто спостерігаються симптоми гострого респіраторного захворювання (з’являється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні), які можуть спостерігатися як до розвитку кишкового синдрому, так і одночасно та після його розвитку.
В організмі перехворілих утворюються специфічні антитіла, які зберігаються 1-2 роки і захищають від повторних випадків захворювання. Захист це частковий, оскільки спрямований тільки проти того виду ротавірусу, який викликав хворобу.

Існує кілька типів ротавірусу, тому ймовірність повторного зараження впродовж року складає 30%. Імунітет до ротавірусу, як правило, нестійкий, тому через рік після первинного захворювання можливе інфікування тим же самим типом повторно.
Ротавірусна інфекція відноситься до числа захворювань, коли достовірний діагноз неможливий без лабораторного підтвердження у зв'язку з поліетіологічністю гострих кишкових захворювань та поліморфізмом і одноразовою схожістю їх клінічних проявів.
Епідемічний процес інфекції обумовлюється кишковою локалізацією вірусу, тому провідним механізмом передачі збудника є фекально-оральний, що реалізується в побутових і виробничих умовах через воду, харчові продукти, різні предмети побуту, посуд, технологічне обладнання, інвентар, забруднені руки тощо.
Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається під час прямого контакту, вживання в їжу інфікованих ротавірусом страв і води та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (іграшки, підлоги, меблі, одяг тощо).
Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї та до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою може бути протягом більш ніж 30 днів після інфікування.
Ротавіруси характеризуються стійкістю у різних об'єктах навколишнього середовища та резистентністю до багатьох хімічних і фізичних чинників. Відомо, що у фекаліях вони зберігаються від кількох тижнів до 7 місяців. Декілька тижнів ротавіруси здатні зберігатися у питній та рекреаційній воді, кілька днів за помірної вологості — у повітрі та на непористій поверхні, не менше, ніж 4 години — на шкірі рук. На овочах за температури +4°С інфекційно активні віруси зберігались протягом 25—30 діб

Ротавіруси втрачають інфекційну активність під час кип'ятіння протягом 30 хв.
Одна з головних причин збільшення захворюваності цією інфекцією є забрудненість ротавірусами води відкритих водойм, річок, а отже і водопровідної питної води.

Профілактика хвороби полягає у дотримання особистої гігієни з обов'язковим миттям рук після відвідування туалету, перед приготуванням їжі, після повернення з вулиці. Фрукти після миття під водопровідною водою бажано ошпарити окропом. Тим більше необхідно це робити з дитячими сосками, пляшечками, іграшками.
Досить ефективною профілактикою є вакцинація. Вакцина містить живий, але ослаблений штам вірусу, який після введення в організм змушує його виробляти імунітет до ротавірусної інфекції.
Якщо ротавірус вже виявлений, то люди, які доглядають за хворими, повинні після миття рук обробляти їх антисептиком. Забрудненні іграшки та поверхні мити з милом, а обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус та попереджає подальшу його передачу.
Будьте пильними, бережіть своє здоров'я та здоров'я ваших дітей!

Сон як чинник збереження здоров’я дітей

Сон надзвичайно важливий для здоров’я будь-якої людини, а тим паче для дітей. Лише ті діти, які сплять регулярно і достатньо, розвиваються нормально. Недосипання може призвести до психічних (депресія, зниження концентрації уваги)і фізичних (перевтома, ослаблення імунної системи) проблем. Тому батькам варто потурбуватися, щоб сон дитини завжди був спокійним і міцним.

Для повноцінного міцного сну необхідно створити дитині відповідні умови. Кімнату перед сном обов’язково слід провітрювати. Надзвичайно важливо правильно організовувати місце, де спить дитина, щоб її нічого не відволікало і не турбувало.

Дитячий сон буде міцним і здоровим, якщо ліжко зручне і відповідає основним вимогам:

· його поверхня ідеально рівна;

· спальне місце не дуже велике — для дошкільника вистачає 70см завширшки і 140 см завдовжки;

· конструкція безпечна — без гострих кутів і нерівностей, з точно підігнутими одна до одної деталями.

Найліпше поставити ліжко вздовж стіни, але не напроти дверей. Звісно, не варто ставити його під вікном, де можуть бути протяги. Над ліжком не слід вішати полиці, масивних картин та ін., щоб у дитини не виникало відчуття небезпеки.

Щоб забезпечити дитині здоровий сон, ретельно обирайте матрац. Обов’язково зверніть увагу на його пружність (пружинний блок має бути заввишки не менше ніж 13,5–14,5см), матеріали, з яких виготовлено матрац (наприклад, паралон не відповідає жодним санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам).

Оформіть ліжко відповідно до уподобань вашої дитини, щоб їй було приємно у ньому засинати і прокидатися, адже це дуже важливі моменти в житті кожної дитини. Якщо її ранок починається з усмішки, поцілунку, дотику матусі — вона спокійна і радісна.

Так має починатися кожен день дитини, і так само радісно він має завершуватися.

Укладання дитини спати також потребує уваги та неспішності. Добре, якщо вдається надати цьому процесу певного порядку, чіткої послідовності, тобто перетворити його на своєрідний ритуал, частиною якого можуть бути прослуховування улюбленої дитячої пісеньки, перегляд телепередачі «На добраніч, діти!» або колискова у маминому виконанні. Такий ритуал дає змогу створити атмосферу довіри, забезпечити дитині відчуття захищеності й безпечності.

Насамперед за 30–40хв до сну займіть дитину спокійною діяльністю: розгляданням картинок, малюванням тощо. Майте на увазі, що рухливі ігри перед сном збуджують дитину, їй складніше заснути.

Обов’язково дайте дитині змогу спокійно завершити свою справу: «Вже пізно, настав час спати, закінчуй малювати, і за п’ять хвилин укладатимемося».

Нічний сон у дітей зазвичай глибокий, і суворе дотримування тиші необов’язкове. Перед нічним сном дитина має відвідати туалет, умитися і почиститися зуби. Укладаючи дитину, простежте, щоб вона акуратно склала знятий одяг, зручно вмостилася на ліжечку на правому боці. Привчайте дитину, щоб після завершення ритуалу складання вона засинала сама.

Зважайте на індивідуальні особливості дітей: одні засинають швидко, з іншими слід посидіти, погладити їх, щось тихо пошепотіти, на зразок: «Ручки втомилися, ніжки втомилися, всі хочуть спати… Очки заплющуються…Усі відпочивають…».

Дуже важливо, у якому емоційному стані перебуває сам дорослий, який вкладає дитину спати. Якщо ви квапитеся і хочете швидше приспати дитину, нічого не вийде. Як навмисно дитина засинатиме довго, вередуватиме і проситиме то пити, то почитати тощо.Ви нервуватимете, а дитина відчуватиме, що від неї хочуть швидше звільнитися, що вона заважає. Вона розумітиме, що хоча фізично ви поруч, але ваші думки далеко, і намагатиметься своїми вередуваннями повернути вас до себе. Якщо ви хочете, щоб дитина заспокоїлася і швидко заснула, спочатку заспокойтеся самі.

А чи не найкраще, коли дитина засне під мамину колискову. Навдивовижу м’яка, мелодійна й образна українська мова, ритмічність примовок, ніжний мамин голос створюють ту неповторну й емоційну атмосферу, за якої дитина безтурботно й солодко засинає.

Нехай же завжди єднають вас з вашою дитиною тепло і любові, ніжність і довіра.

---

Обережно, дифтерія !

Дифтерія– гостра інфекційна хвороба, яка характеризується токсичним ураженням серцево-судинної, нервової систем та надниркових залоз, а також запальним процесом з фібринозним нальотом, який знаходиться в місці входу інфекції.

Раніше дифтерія була в основному захворюванням дитячого віку. Зараз все змінилось – на дифтерію хворіють як діти, так і дорослі.

Ураження життєво-важливих органів та систем організму може привести до смерті хворого, особливо при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою та пізно початому специфічному лікуванні.

Збудником дифтеріїє мікроб – так звана дифтерійна паличка (Coreynebacterium diphteriae). Збудник дифтерії виділяє токсин з нейропаралітичними (руйнує оболонку нервів) та гемолізуючими (вражає еритроцити) властивостями.Вхідними воротами інфекції частіше всього є слизові оболонки ротоглотки, гортані та носа. В рідкісних випадках збудник дифтерії проникає в організм через кон’юктиву ока, шкіру, рани або слизові оболонки статевих органів.Джерелом збудника дифтерії є хворі та безсимптомні носії (особи, у яких збудник міститься в організмі, але не викликає хвороби). Особливо небезпечні хворі дифтерією ротоглотки, так як вони найбільш активно виділяють збудника хвороби в зовнішнє середовище при диханні, кашлі та чханні.

Інкубаційний періодтриває 2-10 днів. Хвороба починається з нездужання, підвищення температури до 38-39°С, появи плівок білуватого кольору на мигдалинах і зіві. У випадку токсичної форми характерними є токсичні набряки обличчя і шиї, набряк слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Смерть настає від задухи і зупинки серця.

Крім класичної дифтерії зіву (кожні дев'ять з десяти випадків) зустрічаються також і інші форми інфекції - дифтерія ран, слизової очей, шкіри, носа, піхви.

Ускладненнями дифтерії можуть бути: міокардит (запалення серцевого м'яза), поліневрит (множинне ураження нервів), паралічі, погіршення зору, ураження нирок. Перші два є найпоширенішими.

Лікування проводиться специфічною протидифтерійною сироваткою, що містить антитоксичні антитіла, та антибіотиками.

Профілактиказдійснюється за допомогою вакцинації. Ефективність сучасних вакцин становить 95-100%. В даний час імунізація населення – це найефективніший спосіб запобігти виникненню дифтерії. Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться за віком: у 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення) та у 18 місяців (четверте щеплення). Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років - анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену ( АДП-М).

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

�одальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Правила поведінки біля води

Купальний сезон

Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку – відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку

Першою умовою безпечного відпочинку біля води є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу людині, яка потрапила в біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки біля води.

Знання та виконання правил поведінки біля води є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.

Основними умовами безпеки є:

• правильний вибір місць купання;

• вміння дорослих і дітей плавати;

• суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах;

• постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки біля води:

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях.

2. Відпочивати безпечніше на воді у світлу частину доби.

3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек., температурі води – не нижчою за +18° С, повітря – не нижчою за +24°С.

4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.

5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.

6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.

7. У воді варто знаходитися не більше 15 хвилин.

8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.

9. Не рекомендується купатися біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.

10. Перед тим, як стрибати у воду, перевірити безпечність дна й достатню глибину водоймища.

11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, не змагайтеся у швидкісті просування на воді, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань.

Забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.

2. Вилазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.

3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.

4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.

5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.

7. Вживати спиртні напої під час купання.

8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.

9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.

11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.

12. Дітям, які не вміють плавати, заходити глибше, ніж до пояса.

13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Правила поведінки для дітей:

1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).

2. До купання допускаються групи дітей до 10 осіб під наглядом одного відповідального, який уміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.

3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.

4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей аварійно-рятувальними службами ретельно перевіряється дно, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.

5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.

6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).

7. До й після купання проводиться перевірка наявності дітей шляхом шикування їх у ряд відповідно до місць, де складено їх одяг.

8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.

9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за ними.

---

Алергія на тополиний пух: профілактика і симптоми

Тополиний пух, спека, червень і сезонна алергія, на жаль, у свідомості хворих міцно пов'язані між собою.

Дуже довго вважалося, що саме тополиний пух спричиняє сезонну алергію (поліноз).

Які симптоми сезонної алергії?

---

Кінець травня - початок червня найчастіше супроводжуються в алергіків цілим набором неприємних симптомів.

Це головний біль, постійне чхання, сильний нежить, погіршення слуху, очі сльозяться та набрякають, відбувається запалення всіх слизових поверхонь, обличчя червоніє та набрякає.

Зверни увагу! Зараз сезонна алергія "мучить" близько 10% населення планети, але з кожним роком кількість хворих збільшується.

Звідки виникає алергія на тополиний пух?

Зараз буде несподівана інформація - тополиний пух це не алерген. Чому ж багато хто страждає від алергії на тополиний пух і як це взагалі відбувається?

Поява симптомів алергії на тополиний пух пов'язані з сезонним захворюванням, яке носить назву поліноз. Поліноз - це алергічна реакція на пилок зростаючих рослин.

Фактично, тополиний пух не є подразником, але на ньому осідає пилок. Коли вітер носить по повітрю пух тополі, в дихальні шляхи алергіків потрапляють дрібні частинки алергена і, як наслідок, виявляються симптоми.

При цьому, тополиний пух може бути подразником і для тих, хто не страждає від полінозу. Коли тополиний пух потрапляє в очі або в дихальні шляхи, він неодмінно подразнює слизову.

Коли починається алергія на тополиний пух?

Алергія починається під час активно літаючого пуху. Цей період починається в середині травня, а закінчується ближче до липня.

Алергія на тополиний пух: профілактика і симптоми

Тополиний пух, спека, червень і сезонна алергія, на жаль, у свідомості хворих міцно пов'язані між собою.

Дуже довго вважалося, що саме тополиний пух спричиняє сезонну алергію (поліноз).

Які симптоми сезонної алергії?

Кінець травня - початок червня найчастіше супроводжуються в алергіків цілим набором неприємних симптомів.

Це головний біль, постійне чхання, сильний нежить, погіршення слуху, очі сльозяться та набрякають, відбувається запалення всіх слизових поверхонь, обличчя червоніє та набрякає.

Зверни увагу! Зараз сезонна алергія "мучить" близько 10% населення планети, але з кожним роком кількість хворих збільшується.

Звідки виникає алергія на тополиний пух?

Зараз буде несподівана інформація - тополиний пух це не алерген. Чому ж багато хто страждає від алергії на тополиний пух і як це взагалі відбувається?

Поява симптомів алергії на тополиний пух пов'язані з сезонним захворюванням, яке носить назву поліноз. Поліноз - це алергічна реакція на пилок зростаючих рослин.

Фактично, тополиний пух не є подразником, але на ньому осідає пилок. Коли вітер носить по повітрю пух тополі, в дихальні шляхи алергіків потрапляють дрібні частинки алергена і, як наслідок, виявляються симптоми.

При цьому, тополиний пух може бути подразником і для тих, хто не страждає від полінозу. Коли тополиний пух потрапляє в очі або в дихальні шляхи, він неодмінно подразнює слизову.

Коли починається алергія на тополиний пух?

Алергія починається під час активно літаючого пуху. Цей період починається в середині травня, а закінчується ближче до липня.

Обережно - кліщ!

Щоб прогулянка на природі не обернулася бідою, треба бути обачливим, адже саме у літню пору з'являються кліщі. Очікуючи на нас чи братів наших менших, сидять вони на листі дерев чи у траві. Особливо часто "зустрічають" нас обабіч доріг, біля берегів водойм. Голодні кліщі найактивніші з другої половини квітня до середини липня. Пізніше їхня кількість зменшується, а ті, які напилися крові, вже безпечні - більше разу за сезон не торкаються теплокровних. Найбільш агресивні з 8 до 11 та з 17 до 20 годин, а у пох­муру погоду - цілий день.Кліщі є збудниками туляремії, хвороби Лайма, особливо енце­фаліту - при ньому уражається центральна нервова система. Всі ці хвороби виліковні - головне - правильна діагностика.

Алергія на тополиний пух: профілактика і симптоми

Тополиний пух, спека, червень і сезонна алергія, на жаль, у свідомості хворих міцно пов'язані між собою.

Дуже довго вважалося, що саме тополиний пух спричиняє сезонну алергію (поліноз).

Які симптоми сезонної алергії?

Кінець травня - початок червня найчастіше супроводжуються в алергіків цілим набором неприємних симптомів.

Це головний біль, постійне чхання, сильний нежить, погіршення слуху, очі сльозяться та набрякають, відбувається запалення всіх слизових поверхонь, обличчя червоніє та набрякає.

Зверни увагу! Зараз сезонна алергія "мучить" близько 10% населення планети, але з кожним роком кількість хворих збільшується.

Звідки виникає алергія на тополиний пух?

Зараз буде несподівана інформація - тополиний пух це не алерген. Чому ж багато хто страждає від алергії на тополиний пух і як це взагалі відбувається?

Поява симптомів алергії на тополиний пух пов'язані з сезонним захворюванням, яке носить назву поліноз. Поліноз - це алергічна реакція на пилок зростаючих рослин.

Фактично, тополиний пух не є подразником, але на ньому осідає пилок. Коли вітер носить по повітрю пух тополі, в дихальні шляхи алергіків потрапляють дрібні частинки алергена і, як наслідок, виявляються симптоми.

При цьому, тополиний пух може бути подразником і для тих, хто не страждає від полінозу. Коли тополиний пух потрапляє в очі або в дихальні шляхи, він неодмінно подразнює слизову.

Коли починається алергія на тополиний пух?

Алергія починається під час активно літаючого пуху. Цей період починається в середині травня, а закінчується ближче до липня.

Паразити уловлюють набли­ження людини чи тварини на відстані до 15 метрів. Проникають під одяг, шукають тонку шкіру для присмоктування. Звичайно, ми не відчуваємо, коли кліщ про­кушує шкіру, тому що у секреті його слинних залоз є речовини, які діють як знеболюючі. Разом зі слиною у кров потрапляють і віруси, причому надходять вони протягом всього часу - до 6-8 днів і навіть більше. Значить, чим пізніше людина виявить зараже­ного кліща, тим більше вірусів потрапить у організм, що, у свою чергу, може вплинути на тяжкість захворювання.

Симптоми зараження :

- інкубаційний період при зараженні - 1-2 тижні ;

- утворення на місці укусу червоної плями;

- збільшення лімфатичних вузлів;

- поява високої температури;

- потьма­рення свідомості;

- марення і судоми;

- блювота;

- сильний головний біль;

- поява виспів на тілі.

- терміново звернутися до лікаря!

Засоби захисту:

- одяг повинен щільно приля­гати до тіла: сорочка з глухим комірцем і довгими рукавами, які закінчуються манжетами, заправ­лена у брюки, а брюки - у шкарпет­ки;

- обробляти одяг спеціальними захисними засобами - вони продаються у господарських магазинах та аптеках;

- через 2-3 години перебування у лісі і після виходу із нього обов'язково оглядати одяг і тіло, особливо ті місця, де кліщі при­смоктуються. (го­лова, шия, вуха, груди, згини рук, ніг;.

- перевіряти всі шви, складки в одязі, де можуть сховатися па­разити;

- ог­лядати тварин, якщо вони з вами, та букети лісових квітів та трав, якщо берете їх з собою.

Поради при виявленні кліща на шкірі :

- якомога швидше позбутися паразита, бо чим довше він буде пити кров, тим більша ймовірність зараження будь-якою хворобою;

- витягати кліща необхідно лише в тому випадку, якщо ви зможете обробити місце укусу (коло діаметром 1см. разом з кліщем) йодом або іншим антисептиком, щоб не було зараження;

- не можна роздавлювати «вам­піра», бо тоді віруси ( якщо вони в ньому є) потраплять в ранку і людина заразиться енцефалитом або бореліозом ;

- якщо у вас під рукою немає відповідних медичних препара­тів, то не варто самостійно видаляти кліща;

- якомога швидше звернутися до медичного закладу;

- мати антикліщеву аптечку (йод, вата, небагато соняшникової олії, каблучка, нитки, пінцет для брів).

Види видалення кліща

Обов’язковоперед кожним способом видалення обробити місце укусу йодом, а на обличчя надіти маску, щоб захистити дихальні шляхи на випадок, якщо тільце лопне і в повітрі утвориться аерозоль зі збудниками хвороб, які переносять кліщі;

Перший спосіб видалення:

- накласти на кліща каблучку, щільно притиснувши його до шкіри;

- наповнити простір над паразитом соняшниковою олією - тоді павуку буде нічим дихати і він відпаде сам через 10 хвилин.

Другий спосіб видалення:

- взяти міцну нитку та зробити з неї зашморг ;

- накинути його на кліща та стягнути якомога ближче до хоботка ;

- обережно двигати кінцями нитки вправо-вліво.;

- не допускати різких рухів - черевце павука може відірватися, залишивши в шкірі голівку, що спричинятиме дискомфорт;

- почекати: через 2—3 хвилини кліщ відпаде.

Третій спосіб видалення:

- взяти пінцет для брів та затиснути ними черевце кліща;

- крутити пінцетом проти годинникової стрілки;

- через хвилину вправ кліща буде видалено;

- у випадку,коли голівка павука все-таки відірвалася,місце присмоктування протерти ватою чи бинтом, змочених спиртом;

- видалити голівку стерильною голкою (загартовану над вогнем) так, як видаляють звичайну занозу.

---

---

Педикульоз у дітей: симптоми, лікування та профілактика

Педикульоз у дітей – вельми неприємна хвороба; вона досить часто дає про себе знати, її спалахи частішають в осінній період, коли діти повертаються з місць масового відпочинку. Її вважають захворюванням, яке виникає внаслідок недотримання санітарних норм, однак ніхто не застрахований від появи педикульозу.

Що таке педикульоз?

Педикульоз в народі називають вошивістю. Назва утворюється від латинського слова «pediculus», переводить як «воша». Це паразитарне захворювання шкіри, волосяного покриву людини.

Розрізняють головну, лобкову і платтяну вошу, які поселяються відповідно на волоссі голови або лобка, а також в одязі. Всі вони живляться кров’ю людини, на якій паразитують. Яйця вошей (їх називають гнидами) прикріпляються до волосся людини або відкладаються в складки одягу.

Особливу небезпеку представляє здатність вошей переносити збудників серйозних захворювань, що становлять загрозу життю людини, таких як висипний або поворотний тиф.

Як передається педикульоз у дітей

Педикульоз – заразне захворювання, що передається побутовим шляхом. У дітей зазвичай зустрічаються головні і платтяні воші. Передаються вони при прямому контакті з носієм захворювання. Педикульоз у дітей може переходити від одного до іншого при використанні загальних гребінців, шпильок для волосся, одягу та постільних речей.

Нерідко зараження відбувається під час гри, коли діти близько стикаються головами. До речі, педикульоз – це захворювання, до якого не схильні тварини, тому людина не може «підчепити» його, граючи з кішкою або собакою.

Симптоми педикульозу в дітей

Діагностувати головний педикульоз у дітей досить просто; це батьки легко можуть зробити самостійно. Основним симптомом є поява волосяних вошей на голові дитини, а також гнид, які закріпилися на волоссі. Побачити вошей дуже легко, якщо розчесати волосся малюка над полотнищем світлої тканини або аркушем білого паперу.

Складніше діагностувати платтяних вошей. Про їх присутність говорять дрібні голубувато-сіруваті плями на шкірі малюка, розчіхані місця там де укуси. На місці запущених розчісів можуть утворитися гнійничкові захворювання шкіри.

Лікування педикульозу в дітей

Вилікувати педикульоз у дітей досить складно, потрібно позбавити дитину від дорослих вошей і від їх яєць. Це клопіткий процес, який вимагає терпіння, і ефективний тільки в тих випадках, коли доведений до кінця. В іншому випадку хвороба поновлюється.

В залежності від виду педикульозу у дитини різняться методи його лікування.

Волосяні воші видаляють шляхом щоденного розчісування волосся густим гребінцем. Гниди знімаються вручну. Волосся обробляють спеціальними антипедикульозними засобами, які продаються в аптеках. Також потрібне кип’ятіння постільних речей, одягу.

Процедура вичісування померлих вошей і видалення гнид повинна повторюватися щодня до тих пір, поки батьки не переконаються в тому, що голова дитини повністю очищена від паразитів. Щоб спростити процедуру, рекомендується підрізати довге волосся у дівчаток хоча б до плечей.

До речі, в старовину дитячий головний педикульоз легко усували, повністю збриваючи волосся на голові дитини.

Для перемоги над платтяною вошшю потрібно профілактично прокип’ятити або обшпарити паром одяг і постільні приналежності дитини, потім просушити їх на сонці або морозі в добре провітрюваному місці.

Також рекомендується обробити їх інсектицидним засобом (продається в аптеках), після чого доведеться їх випрати і провітрити на протязі протягом декількох днів.

Профілактика педикульозу в дітей

Кращою профілактикою педикульозу в дітей є дотримання санітарно-гігієнічних норм. Особливо важливо дотримуватися цього правила в місцях масового перебування дітей: у дитячих садках, школах, інтернатах, таборах.

Також дуже корисно привчити дитину користуватися тільки своїм гребінцем, не надягати чужий одяг (особливо головні убори). Старшій дитині потрібно розповісти про педикульоз і про методи його профілактики.

---

Запобігаємо адаптаційному синдрому

Навіть незначні зміни в житті дитини призводять до порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо, а така важлива подія, як вступ до дошкільного навчального закладу, - це справжнє випробування адаптаційних можливостей організму дитини, яке може спричинити розвиток адаптаційного синдрому.
Адаптаційний синдром – це сукупність адаптаційних реакцій дитини, що виникають як відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи.

У розвитку адаптаційного синдрому виділяють три стадії:

Ø тривожність – триває від декількох годин до двох діб, включає в себе дві фази – шок і протишок (на останній відбувається мобілізація захисних реакцій організму);
Ø опірності – стійкість організму до різних впливів підвищується, що призводить або до стабілізації, або до виснаження;
Ø виснаження – захисні реакції організму ослаблені, організм і психіка стомлені.
За адаптаційного синдрому у дитини можуть спостерігатися схуднення, падіння кров’яного тиску, погіршення апетиту та сну тощо. Тому для недопущення гострих реакцій організму дитини батьки мають завчасно, за декілька місяців перед вступом до дитячого садка, вжити запобіжних заходів.

Аналізуємо симптоматичний комплекс адаптації

У якому б віці дитина вперше не прийшла б до дошкільного навчального закладу, для неї це сильне стресове переживання. На рівні фізіології в період адаптації визначають де синхронізуючий уплив підкірки на кору великих півкуль головного мозку дитини. Водночас відбувається активізація відділу вегетативної нервової системи, який відповідає за реакцію і поведінку дитини в стресових ситуаціях. Унаслідок цих фізіологічних процесів у дошкільника-новачка спостерігають:
Ø реакцію тривожного очікування;
Ø наростання нервового напруження;
Ø підвищення м’язового тонусу;
Ø спазм периферійних судин тощо.

Вирізняють дитину, яка щойно прийшла до дошкільного навчального закладу, з-поміж інших такі зовнішні ознаки:

Ø блідість або ж почервоніння шкіри;
Ø змінена частота дихання та пульсу;
Ø виражена настороженість та неспокій.
У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі нові діти практично не спілкуються та нечітко сприймають те, що їм кажуть. Вони зазвичай спостерігають за поведінкою інших дітей і дорослих, придивляються і прислухаються. Їхня діяльність, як правило, хаотична і непродуктивна.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Набагато легше діти-новачки сприймають невербальні сигнали – інтонацію мовця, його міміку і жести, аніж словесні інструкції.

Слід наголосити, що в період адаптації відбувається злам звичного стереотипу життя, в якому дитина почувалася спокійно і впевнено. Окрім того, психіку дитини травмує розлука з матір’ю та іншими близькими дорослими, які турбувалися про неї від народження. Особливу роль у цій вимушеній ситуації відіграє той факт, що маленька дитина не вміє мислити у часовій перспективі, тобто дитину переслідує думка: «Мама йде назавжди!». Це породжує тривогу, невпевненість, незахищеність, до яких часто додаються почуття самотності, непотрібності.

Через ці фізіологічні та соціально-психологічні чинники під час періоду адаптації до нових умов життя дітям характерні:

Ø підвищена збудливість;
Ø роздратованість;
Ø не сприйманість;
Ø вередливість;
Ø крик і плач.
Дитина намагається змінити стан речей, який її не задовольняє, і водночас перевірити, наскільки може розгніватися мати, яка не хоче її більше бачити, і дорослі, з якими її залишають, а також визначити таким чином, добрі вони чи ні.
Можливий і інший варіант перебігу подій, адже для деяких дітей, навпаки, характерними є депресивні реакції:
Ø загальмованість;
Ø відчуженість від оточення;
Ø закритість від навколишнього середовища.
Зовсім незвичним для дитини є і перебування в дитячому колективі серед 15-20 однолітків, це є значним навантаженням для її нервової системи. Дошкільник входить у досить складну систему стосунків, розподілу іграшок, уваги вихователя, узгодження намірів і бажань різних дітей. Важливо розуміти, що навіть підвищений рівень шуму в групі спочатку травмує психіку дитини.

Виділяють такі причини стресових перевантажень:

Ø обернене до сім’ї демографічне положення – один дорослий і багато дітей;
Ø досить суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких дитину можуть насварити;
Ø ігнорування деяких потреб дитини;Ø спілкування одразу з багатьма дорослими людьми, які є чужими і від яких дитина залежить, частина з них може не подобатися їй;
Ø спілкування одразу з багатьма дорослими людьми, які є чужими і від яких дитина залежить, частина з них може не подобатися їй;Ø тривале перебування у великому колективі дітей, частина з яких може бути неприємна.
Ø тривале перебування у великому колективі дітей, частина з яких може бути неприємна.Важливо, щоб батьки в цей період ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, намагаючись допомогти їй пережити цей складний період в житті, а не були настирливими наставниками та борцями з дитячими вередуваннями.
Важливо, щоб батьки в цей період ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, намагаючись допомогти їй пережити цей складний період в житті, а не були настирливими наставниками та борцями з дитячими вередуваннями.

Допомагаємо батькам полегшити адаптацію дитини

Щоб дитині було легше орієнтуватися, доцільно поділити її перебування в дитячому садку на короткі проміжки часу: «Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а коли ви з дітками підете на прогулянку, я за тобою прийду» абощо.

Звечора батькам слід домовитися з дитиною про те, що завтра вона побуде трохи сама із вихователем. Обов’язково необхідно обґрунтувати свою відсутність «невідкладними» справами. Якщо за першого ж нагадування дитина напружується, ліпше поки не ризикувати, почекати деякий час.
Перший день в дитячому садку не має тривати більше як 1,5-2 години. Надалі час перебування дитини в групі слід збільшувати обережно і дуже поступово, орієнтуючись на поведінку дитини і обговоривши її з вихователем.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дитина відчуває настрій батьків і також знервується, якщо нервують і переживають вони. А тому, батькам варто налаштуватися на позитивні думки, на те, що все буде гаразд. Дитина, не побачивши тривожних, дещо розгублених, або ж і зовсім переляканих очей батьків, і сама впевниться, що все добре.
Перший день перебування в дитячому садку має припадати не на початок тижня, а на середу або четвер – день, ближчий до вихідних. Скорочений робочий тиждень і відповідно збільшені вихідні дадуть змогу дитині повноцінно поновити сили організму.
Про тривалість перебування другого дня слід домовитися з вихователем, обговоривши поведінку дитини в перший день. Упродовж першого тижня кількість годин, які проводить дитина в дошкільному навчальному закладі не має перевищувати трьох годин на день. Збільшувати час перебування дитини дошкільного віку в новому колективі можна лише за її хорошого емоційного стану.
Бажано, щоб батьки дітей-новачків ввечері вдома обов’язково відсвяткувати радісну подію вступу до дошкільного навчального закладу, розказали всім домашнім, як дитина провела час у дитячому садку, з якими дітками там познайомилася, в які ігри грала. Слід подарувати дитині та найближчому оточенню позитивні емоції від її перебування в дитячому садку.
Надалі батьки мають якомога частіше радитися з вихователем, спільно аналізувати поведінку, настрій і стан дитини. Можливо, за якийсь час у дитини з’являться ознаки втоми. У такому разі необхідно декілька днів приводити її в дитячий садок лише на прогулянку або подовжити вихідні за рахунок хоча б понеділка. Якщо знехтувати симптомами втоми на початковому етапі адаптації, то це може призвести до розвитку адаптаційного синдрому, адже нервова система дитини має доволі низьку працездатність, а, перебуваючи в стресовій ситуації, стає ще вразливішою. Аби уникнути ускладнень і забезпечити легкий перебіг адаптації, слід забезпечити оптимальний поступовий перехід дитини із родини в дошкільний навчальний заклад, і таким чином забезпечити одну з основних потреб маленької дитини – потребу в сталому оточенні.
Здавалося б, зроблено багато, дитина встановила контакт з вихователем, вільно орієнтується на територіях майданчику, групової кімнати та допоміжних приміщень. І все одно вона страждає через розлуку з батьками, незвичну обстановку тощо. Дитина плаксива, проситься на руки всім домашнім, начебто перевіряє, чи люблять ще її рідні. У цьому випадку дитині корисно спокійно, без напруження снідати та обідати вдома. Необхідно бути надзвичайно уважними до дитини та лагідними, оскільки тактильні відчуття: обійми, пестощі тощо – дійсно заспокоюють дитину.
Окрім того, варто забезпечити дитині полегшений режим дня раніше вкладати спати, довше перебувати з нею в момент засинання, пропонувати улюблену їжу, не годувати силоміць. Діти в цей час утрачають багато енергії, а нервове напруження позначається на багатьох процесах: хто тільки-но почав говорити, може перейти знову на лепет і жестове спілкування; хто нещодавно пішов, може повернутися до повзання; дитина вже їла самостійно і доволі акуратно, а тепер просить, щоб її годувати.
Упродовж адаптаційного періоду батькам необхідно створити умови для спокійного відпочинку вдома. У цей час не варто водити дитину в гості в галасливі компанії, адже це пов’язано з пізнім поверненням додому, а також приймати у себе багато друзів. Дитина в цей період переобтяжена враженнями, тому не варто перевантажувати її нервову систему.
Ведучи дитину до дошкільного навчального закладу, не слід наполегливо вмовляти її. Ліпше нагадати про найяскравіші враження від дитячого садка і спокійно пояснити, що вам потрібно працювати і що ви заберете її з прогулянки. Виконувати обіцянки потрібно неухильно, інакше можна підірвати довіру дитини. Під час зустрічі батьки мають розмовляти з дитиною спокійно, подякувати вихователю за цікаво проведений час.
Дорослі можуть допомогти дитині впоратися з почуттям тривожності в дитячому садку. Свою турботу і любов можна подарувати дитині в символічній формі. Відчути підтримку батьків, навіть якщо їх немає поруч, дитині допоможуть «послання» від тата, або мами, які завжди будуть з нею. Це можуть бути малюночки, листівочки, подаруночки, все, що буде містити в собі частинку любові батьків. Проте слід дбати про безпеку і не обирати надто маленькі предмети, які дитина може проковтнути абощо.

Знижуємо ризик захворювання дитини-новачка

Більшість дітей дійсно починають хворіти в період адаптації. Це пов’язано з функціональною незрілістю організму маленької дитини, а тому їй потрібна особлива турбота і піклування дорослих. Емоційний шок, який переживає дитина, різко знижує захисні сили організму. Проте дійсними причинами такого хворобливого стану рідко виступає безпосереднє інфікування або недогляд персоналу дошкільного навчального закладу. Часто хворіти починають саме ті діти, які не можуть звикнути до змін у своєму житті, пристосуватися до нових умов, переживають сильний стрес через відвідування дитячого садка. Саме стресова ситуація у період адаптації значно послаблює імунну систему дитини.
Слід наголосити, що захворювання періоду адаптації, навіть у рідких випадках дійсного інфікування, все одно психосоматичні, тобто вони є захисною реакцією на психологічний дискомфорт, що переживає дитина. Нервова система дитини зазнає великих навантажень, тому організм дитини вдається до «психосоматичного захисту»:
Ø підвищення температури;
Ø утруднене дихання;
Ø блювання;
Ø кишково-шлункові розлади;
Ø висипи на шкірі.
Захворівши, дитина повертається у звичну домашню обстановку, до якої вона добре адаптована. Такий «відхід у хворобу» від стресогенної ситуації триватиме доти, доки дитина остаточно не пристосується до умов дошкільного навчального закладу, не відчує себе у безпечних і звичних для неї умовах. Запобігти цьому «відходу» можна шляхом зниження інтенсивності навантаження, тобто скоротивши час перебування дитини у дошкільному навчальному закладі або створивши полегшені умови.
Зміни в емоційному стані, крім різкого підвищення захворюваності, призводять також до порушень сну, різкого зменшення ваги, що у дитини зазвичай призводить до погіршення фізичного здоров’я. І разом із зниженням мовної активності та ігрової діяльності становлять симптомокомплекс адаптації – показники, за якими оцінюють тривалість адаптаційного періоду та його складність.
Характерною реакцією дитини в період адаптації є відчуття ознобу, що пояснюють віковими особливостями периферійного кровообігу в ситуації стресу. У дитини мерзнуть ніжки, ручки. Тому варто потурбуватися, щоб в перші тижні вона мала теплі шкарпетки та кофтинку. Так можна знизити імовірність застудних захворювань. Також дитина може легко захворіти через невідповідність температурних режимів удома та в дитячому садку.
У групі дитина контактує з багатьма дітьми і дорослими. Хтось кашляє, у когось починається нежить тощо. Аеробне середовище, звісно, відмінне від того. До якого звикла дитина в домашніх умовах. З огляду на це, в групі обов’язково проводять однобічне провітрювання за присутності дітей, і наскрізне – за їх відсутності в групі.
Варто зауважити, що навіть легке почервоніння зіву, невеличкий нежить у дитини є протипоказаннями для відвідування нею групи, 3-4 дні її слід потримати вдома. Як правило, всі діти, які вперше прийшли до дитячого садка, на 5-7-й день захворюють на гостру респіраторну інфекцію. Тому доречною буде перерва у відвідувані дошкільного навчального закладу з 4-го до 9-10-го дня.

Забезпечуємо фізіологічний комфорт дитини

Забезпечення належного фізичного і фізіологічного стану дитини досягають відповідністю між двома режимами: домашнім і режимом дитячого садка. Домашній режим є ритмом життя дитини. Тому, перш ніж вести її дошкільного навчального закладу, слід наблизити домашній режим до режиму, за яким живе та вікова група у дитячому садку, у яку піде дитина. Це зменшить її фізіологічний дискомфорт під час перебування там. Інакше виникнуть проблеми: дитині пропонують їсти, коли вона не голодна, потім за деякий час в неї з’являється відчуття голоду, дитина починає вередувати, плакати; або ж дитина засипає за обідом, а перед цим, на прогулянці, плакала, бо хотіла їсти.
Інколи збіг відчуттів голоду і втоми може стати подвійним джерелом гніву і роздратування дитини. Агресивна реакція у цьому разі є фактично реакцією протистояння ситуації, яка не влаштовує. Однак сварити дитину за її вередування, роздратованість, агресію не можна. Це не її провина. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів і нервового перенавантаження, що у свою чергу, спричиняє психосоматичні захворювання.
Якщо режим, за яким дитина живе вдома, і той, за яким живе дитяча група в дитячому садку, кардинально відмінні за часом та послідовністю режимних моментів, то батькам є над чим попрацювати. У цьому разі батькам дитини не завадить консультація з педіатром або медичним працівником дошкільного навчального закладу.
Зауважимо, що дотримуватися встановленого режиму необхідно постійно: і у вихідні й святкові дні, і після закінчення періоду адаптації.
Отже, в період адаптації до умов дошкільного навчального закладу батьки дитини мають забезпечити дитині психологічний та фізіологічний комфорт, намагатися зменшувати навантаження на тендітну дитячу нервову систему, максимально полегшити перехід дитини в новий соціальний простір.

ЯК ЗАПОБІГТИ ХАРЧОВИМ ОТРУЄННЯМ У ДІТЕЙ

Найбільше харчових отруєнь реєструють на другий-третій день святкування. Тож у пору різдвяних та новорічних свят батьки мають бути особливо уважними до їжі, яку вживатиме дитина.

Харчове отруєння виникає за вживання неякісної або несвіжої їжі, а також продуктів, строк придатності яких минув. Щоб не зіпсувати свят та уникнути харчових отруєнь, слід дотримуватися правил особистої гігієни, технології приготування страв, зберігання продуктів харчування та готових страв.

1. Дотримуйтеся правил особистої гігієни. Привчіть дитину мити руки з милом перед кожним прийомом їжі. Мийте руки з милом перед приготуванням страв.

2. Тримайте в чистоті кухонне приладдя. Для миття кухонного посуду, плити, поверхні столу, раковини використовуйте мийні засоби, призначені саме для цього. Відро для сміття обробляйте дезінфікуючими засобами та тримайте із закритою кришкою.

3. Для приготування страв використовуйте тільки свіжі продукти. Для вживання у свіжому вигляді фрукти, овочі, зелень протягом 10 хв. замочуйте у воді, підкисленій оцтом, а потім промивайте під проточною водою. Ліпше використовувати яблучний оцет у співвідношенні 3-4 столові ложки на 1 літр води. Не вживайте продукти, термін придатності яких минув.

4. Використовуйте обробні дошки окремо для сирих і готових продуктів. Це дасть змогу уникнути контакту цих продуктів між собою. Після використання дошку для сирих продуктів харчування обов’язково обробляйте мийними засобами, також можна обдати її окропом.

5. Дотримуйтесь правил зберігання готових продуктів харчування – ковбасних виробів, сирів, хліба, консервованих продуктів тощо, - що зазначені на етикетці.

6. Правильно зберігайте готові страви. Ізолюйте страви від потрапляння повітря – посуд накривайте кришками чи харчовою плівкою. Зберігайте страви за температури не вище +5 С. Холодні готові страви зберігайте не більше 2-х діб, розігріту їжу – не більше 2-х год. Дотримуйтеся правил товарного сусідства – готові страви зберігайте в холодильнику окремо від сирих продуктів.

7. Вчіть дитину дотримуватися гігієни харчування. Під час вживання їжі пам’ятайте про помірність та обмеження, тобто не змушуйте дитину спробувати всі страви, що є на столі. Не дозволяйте дитині вживати солодкі газовані напої та багато кондитерських виробів, особливо з кремом.